Історичні відомості с. Грем’яч

Грем’яч – село Новгород-Сіверського району, центр сільської Ради народних депутатів, розташований на правому березі річки Судості (притока Десни на відстані 7 км від впадіння її в р. Десну), за 45 км від райцентру та за 221 км від обласного центру.

Наше рідне село має дуже багату історію. За переказами, селище Грем’яч виникло в ХIV-XV ст., свою назву Грем’яч отримав від невеличкої річки Грем’ячки, яка бере свій початок із джерела, що знаходиться у західній частині села "Кадка".

У давнину вода з цього джерела з величезним шумом викидалася назовні (вгору на 17 м) – «гриміла», як говорили мешканці. Звідси назва річки – Грем’ячка й самого населеного пункту – Грем’яч. Річка Грем’ячка ніби розділяє село надвоє. Зараз ця річка дуже мілка, спокійна, але бурхлива навесні та під час тривалих дощів.

Перша згадка про село Грем’яч датується 1604-м роком, але, на думку деяких дослідників, воно було засноване в 13 столітті. На території Грем’яча виявлено стоянку епохи мезоліту (10-8 тис. до н.е.), два городища (6-3 ст. до н.е.), поселення епохи неоліту-бронзи (5-2 тис. до н.е.), а також ранньослов’янське (3-5 ст.), Київської Русі (9-13 ст.).

У минулому грем’ячани були кріпаками поміщика Корсака Почепського. На початку ХІХ ст. Грем’яч купив князь Ладомирський і після нього селище успадкувала дружина. Після другого шлюбу княжни Ладомирської і князя Голіцина селище перейшло останньому.

Чернігівський губернський предводитель дварянства з 1905-1908. Музейний працівник із роду Голіциних. Останній директор румянцевського музею 1910-1921.

Голіцин володів також поміщицькими землями (біля 3 тис. га) всього селища Грем’яч. Як і всі поміщики Росії, князь Голіцин захопив у свої руки всі пасовища, водоймища, луки для худоби. Селяни вимушені були окремо домовлятися з паном за право володіння ними за оплату. Більшість селян була безземельними, люди брали землю у Голіцина в оренду. У багатьох селян свого хліба вистачало тільки до Різдва Христового. Безземелля та злидні змушували селян йти в найми до князя за мізерну плату. Робочий день не нормувався у часі. Зазвичай він тривав зі світанку до заходу сонця.

Маєток Голіцина – це було господарство капіталістичного типу, де використовувалися машини іноземного виробництва: англійські та американські молотарки, німецькі снопов’язки, гніти, парові локомобілі.

В Грем’ячі було два водяних млини; цегельний, маслобійний, винний і тютюновий заводи.

До наших днів зберігся парк у центрі села з лип та кленів, де на березі штучного водоймища, створеного працею кріпаків, знаходився маєток князя Голіцина.

У 18 столітті Грем’ячем володів обер-камергер, Катерини ІІ І.М. Корсак. Під час війни зі шведами в 1709 році в селі розміщувалася квартира головнокомандуючого російськими військами графа Шереметєва.

У квітні 1861 року селяни, обурені грабіжницьким характером реформи, виступили проти поміщиці Ладомирської, однак карний загін придушив цей виступ.

У 1866 році в Грем’ячі налічувалося 390 дворів, 2004 жителі. Відбувалися два ярмарки на рік. А вже у 1897 році Грем’яч вважався містечком, мав 566 дворів, 3550 жителів, земську школу, бібліотеку, відбувалося три ярмарки на рік.

До революції тут був маєток князя Голіцина, великий парк, озеро з лебедями. У 1905-1907 роках відбувалися мітинги, сутички селян з поліцією. У ніч на 5 вересня 1907 року селяни здійснили потраву поміщицьких посівів, а через декілька днів підпалили амбар із зерном та стоги сіна. Коли прибули карателі, учасники виступу напали на пристава. У сутичці загинули дві людини.

У 1909 році засноване Грем’яцьке вище початкове училище. Мало 4 класи. У 1915 році у ньому навчалося 99 учнів (65 хлопців, 34 дівчини).

Радянську владу встановлено в січні 1918 року.

До 30-х років ХХ століття на території села існувало дві церкви: на правому березі Грем’ячки – Михайлівська церква (територія сучасної лікарні), а на лівому – церква Різдва Богородиці (територія колишньої допоміжної школи-інтернату).

У 1923 році організовано першу сільськогосподарську артіль «Колос».

У період тимчасової окупації села фашистами було розстріляно двісті мирних жителів. З серпня 1941 року по січень 1942 року в Грем’ячі діяв підпільний райком партії під керівництвом С.Ю. Хановича, який виконував також обов’язки командира Грем’яцького партизанського загону. У квітні підпільний райком партії поновив свою роботу і діяв до вигнання гітлерівців.

Секретарем його і командиром партизанського загону став С.К. Клименко. У ніч з дев’ятого на десяте липня 1942 року народні месники з’єднання А.Н. Сабурова при участі Грем’яцького партизанського загону та підтримці артилерії дали бій окупантам і захопили Грем’яч.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах бились проти окупантів 700 місцевих жителів, 397 із них за мужність та героїзм нагороджені орденами і медалями СРСР, 407 – віддали життя за свободу та незалежність Батьківщини. У сільському парку встановлено обеліск на честь воїнів-земляків, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

За післявоєнний період збудовано (їх не було до війни):

1.   Міжколгоспна електростанція потужністю 940 кВт.
2.   Виробничі майстерні РТС (пізніше відділення «Сільгосптехніки»).
3.   Будинок культури на 450 місць.
4.   Хлібопекарня.
5.   Чайна.
6.   Сільунівермаг.
7.   Два приміщення для дільничної лікарні.
8.   Приміщення для школи (колишній райком партії).
9.   Цегельний завод потужністю 3 млн. штук цегли на рік.
10.  Більше 350 житлових будинків.

З 1935 по 1959 Грем’яч був районним центром. До складу Грем’яцького району входили такі сільські ради: Буда-Вороб’ївська, Будищанська, Бучківська, Вороб’ївська, Грем’яцька, Кам’янська, Кам’янсько-Слобідська, Ковпинська, Михальчино-Слобідська, Мурав’ївська, Пушкарівська, Полюшкінська, Чайкінська.

На 1964 рік в селі було відділення зв’язку і телеграф, телефонний зв’язок з усіма установами і організаціями та радіовузол на 720 точок. До революції в Грем’ячі була земська школа (чотирьохрічна) та вище початкове училище, плата за навчання в якому складала 80 крб золотими за рік і треба було мати свою форму, що не було під силу основному населенню (навчались одиниці). До революції 75% населення села було зовсім неграмотне.

На 1964 рік в селі були: середня школа, допоміжна школа-інтернат, вечірня школа сільської молоді. Всього в школах Грем’яча навчалось 870 чоловік. До революції в школах працювало 5 учителів, а на 1964 рік працювало 66 вчителів, із них з вищою освітою – 34 чоловіки. Всього в селі працювало 44 спеціалісти з вищою освітою.

У селі працювали дитячий сад і дитячі ясла, в яких знаходилось 80 дітей. Відкриті вони в 1936 році.

До революції в селі ніяких медичних закладів не було, працював лише один фельдшер. На 1964рік: дільнична лікарня на 50 ліжок, аптека. У дільничній лікарні працювало 6 лікарів і потрібна кількість середнього медичного персоналу. У селі була ветеринарна дільниця.

До революції в селі не було ніяких культурно-освітніх закладів. На 1964 рік працював Будинок культури на 450 місць, бібліотека для дітей та дорослих загальним фондом 27 тис. книжок і журналів. Регулярно проводились читацькі конференції, тематичні вечори тощо. При бібліотеці на громадських засадах діяв кабінет політичної освіти. При Будинку культури працювало 5 гуртків художньої самодіяльності. У селі щоденно демонструвалися кінофільми. У Грем’яцькому Будинку культури було створено все для організації культурного дозвілля. У вільний від роботи час кожен міг знайти заняття до душі: працював хоровий гурток, драматичний, танцювальний та гуртки духових і народних інструментів. Діяла агіткультбригада, силами якої лише за третій квартал 1963 року зроблено 20 виступів у селах і на полях колгоспів Грем’яцької зони. У Грем’ячі на 1964 рік стало за правило двічі на тиждень проводити вечори для молоді, на яких читались лекції, влаштовувалися танці та інші розваги. Регулярно відбувалися тематичні вечори та інші масові заходи.

При Грем’яцькій середній школі на громадських засадах працював університет для батьків. До роботи було залучено найдосвідченіших педагогів школи.

У 1964 році населення села і його хуторів передплачувало півтори тисячі різних газет і журналів.

На 1975 рік на території Грем’яцької сільської ради існувало три колгоспи: «Шлях нового життя», «1 Мая», «Десна». У січні 1975 року ці колгоспи були об’єднані в один «Шлях нового життя».

На 1983 рік у Грем’ячі була розміщена центральна садиба колгоспу «Шлях нового життя», за яким було закріплено 6680 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 4679 га земель, що оброблялися. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових та технічних культур, картоплі. Було розвинене м’ясо-молочне тваринництво та вівчарство. Діяло Грем’яцьке відділення сільгосптехніки та цегельний завод, хлібопекарня.

У селі була середня школа та допоміжна восьмирічна школа-інтернат (60 учителів та 466 учнів), будинок культури із залом на 350 місць, 4 бібліотеки з книжковим фондом 40 тисяч екземплярів, дільнична лікарня на 50 ліжок (6 лікарів та 22 особи середнього медперсоналу), ясла та дитячий садок на 105 місць, 13 магазинів, відділення зв’язку, їдальня, зберкаса, будинок побуту. На знак 325-річчя возз’єднання України з Росією на кордоні двох колгоспів – «Шлях нового життя» с. Грем’яч та ім. Мічурина с. Случевськ Погарського району Брянської області, між якими встановились міцні дружні зв’язки, був посаджений парк Дружби (1979 рік), через річку Судость був збудований міст, який було здано в експлуатацію у 1990 році.

Сучасний Грем’яч

На сьогодні Грем’яч – село Новгород-Сіверського району, сільській раді якого підпорядковані села Богданове, Гай, Діброва, Колос, Мурав’ї, Новоселівка. У селі налічується – 457 дворів та (1052) жителів. У складі сільської ради працюють: сільський голова, секретар, бухгалтер, касир, прибиральниця та сезонний опалювач.

Період перебудови негативно вплинув на становище села, бо у цей час починає газифікуватися село, але цей процес зупиняється (на даний момент газифіковано 120 дворів), також у цей період були закриті такі підприємства й організації: «Сільгосптехніка-сільгоспхімія» (1993), цегельний завод (1995 р.), хлібопекарня (1997 р.), допоміжна школа-інтернат (2000 р.); у цьому ж році колгосп «Шлях нового життя» реорганізовано в ТОВ «Грем’яч».

Організації, що діють:

амбулаторія загальної практики сімейної медицини та відділення медицини катастроф
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
дитячий ясла-сад
лісництво
відділення зв’язку
відокремлений підрозділ Новгород-Сіверського району електричних мереж публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
відділення прикордонної служби «Грем’яч»
митниця
Будинок культури
Храм «Різдва Пресвятої Богородиці»
сільська бібліотека
аптека
чернігівська філія «Укртелекому»
Грем’яцьке споживче товариство
пункт прийому молока.

А також на території сільради впроваджують підприємницьку діяльність вісім приватних підприємців:

1. Храм «Різдва Пресвятої Богородиці»

2. Грем’яцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Приміщення школи було побудоване та здано в експлуатацію до Великої Вітчизняної війни. На сьогодні в Грем’яцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів навчається 93 учні, працює 20 вчителів, з них 18 має вищу освіту, а 2 – середню спеціальну, 3 вчителів вищої категорії, 7 – першої категорії, 3 – другої категорії, 5 – спеціалістів.

3. Грем’яцький ясла-сад

Був відкритий у 50-х роках ХХ століття. Зараз дитячий садок відвідують 30 дитини. На сьогоднішній день тут працює 9 робітників, з них: керівник, 3 вихователі, кухар, машиніст прання, 2 помічників вихователів, завгосп.

4. Будинок культури

У 2013 році виповнилось 58 років від дні початку будівництва Грем’яцького будинку культури. Зараз у ньому працює три робітники: директор, художній керівник та прибиральниця.

5. Грем’яцьке лісництво

Засноване у 1990 році. У Грем’яцькому лісництві працює 42 робітники. Площа лісництва 4556 га, в тому числі покрита лісом 4207 га. Ділиться на 9 лісових обходів. На території лісництва знаходиться 1 ботанічний заказник «Косий клин» - кв. 60; 61:65 пл. 183 га; «Гало» - гідрологічний заказник в кв. 35:36 пл. 10 га, «Сінове» - гідрологічний заказник в кВ. 12:13 пл. 10 га; «Грем’яцький лісовий заказник» - кВ. 4:42:кВ. 64 пл. 166 га.

6. Грем’яцька лікарня

Сучасна Грем’яцька лікарня складається з таких відділень: амбулаторія загальної практики сімейної медицини та відділення медицини катастроф, де працюють один лікар-стоматолог, чотири фельдшери, дві медсестри, чотири водії та санітарка.

7. Сільська бібліотека

У 1939 році відкривається бібліотека. При бібліотеці відкривається дитячий відділ та читальний зал.

Зараз вона знаходиться у приміщенні Будинку культури. У сучасній сільській бібліотеці налічується 16000 фондів.

8. Аптека

У Грем’яцькій аптеці працює завідувач, який працює і продавцем

9. Відділення зв’язку

Працюють 5 поштальйонів, працівник банку та завідуюча.

10. Митниця

Створилася у1993-1994 рр.. Цей митний пункт спочатку був на перехресті, а десь через рік-два його віднесли ближче до кордону. До 2013 року він підпорядковувався Новгород-Сіверській митниці, а у зв’язку з реорганізацією у 2013 став підпорядковуватися Чернігівській митниці.